О.Ф. Самойлов

викладач кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського міжнародного університету,

аспірант Київського міжнародного університету

 

 

ІМПЕРАТИВИ СВІТОВОЇ ПОЛІТИКИ В ДОБУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

 

У статті аналізуються різні аспект глобалізації та її вплив на світову політику. Дається визначення глобалізації. Аналізується держава та інші актори міжнародних відносин в добу глобалізації.

Ключові слова: глобалізація, держава, суверенітет, актор, міжнародна організація, кордони, світова політика.

 

Наприкінці 1990-х років з усією очевидністю проявився той факт, що завершення «холодної війни» та біполярного протистояння на світовій арені надало потужного імпульсу розвитку процесів глобалізації, особливо її політичній та економічній основі. Із завершенням протиборства двох соціально-політичних та економічних систем – капіталізму й соціалізму – глобалізація перетворилася на домінуючу тенденцію світового розвитку [1, c. 209]

Усе вказувало на те, що глобалізація – це об’єктивний процес. Хотілося вірити, що в ньому закладені нові можливості для всезагального розвитку, що революція в галузі інформатики та телекомунікацій дозволить повніше, ніж будь-коли, використовувати переваги міжнародного розподілу праці, ефективніше використовувати ресурси тощо. Великі надії породжувало посилення взаємозалежності держав, націй, народів, регіонів та континентів, що відкривало об’єктивні передумови для укріплення міжнародної співпраці, спільного пошуку відповідей на питання, перед якими постало людство наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть.

Але в міру зростання темпів глобалізації все помітнішими стали деякі негативні наслідки цього процесу. З’ясувалося, що ризики глобалізації досить великі.

Глобалізація – процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції й уніфікації. Головним наслідком цього є світовий розподіл праці, міграція в межах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних і технологічних процесів, а також зближення і злиття культур різних країн. Це об’єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. Глобалізація – це процес, у результаті якого світ стає більш пов’язаним і залежнішим від усіх його суб’єктів. Відбувається як збільшення кількості загальних для всіх держав проблем, так і розширення  суб’єктів, що інтегруються.  

Зародки глобалізації ми можемо спостерігати вже в добу Античності. Зокрема, Римська імперія була однією з перших держав, яка утвердила своє домінування в регіоні Середземномор’я, що призвело до переплетіння різноманітних культур. Витоки ж глобалізації містяться в XVI та XVII століттях, коли стабільне економічне зростання в Європі сполучалося з успіхами в мореплавстві та географічними відкриттями, унаслідок чого іспанські й португальські мореплавці зайнялися колонізацією Америки.

Після Другої світової війни глобалізація відновилась у прискореному темпі. Цьому сприяли поліпшення в технологіях, які привели до швидких морських, залізничних і повітряних перевезень, а також доступності міжнародного телефонного зв’язку. Від 1947 року усуненням бар’єрів для міжнародної торгівлі займалася Генеральна Угода з Тарифів і торгівлі (GATT) – серія угод між основними капіталістичними країнами та країнами, що розвиваються. 1995 року 75 учасників GATT створили Всесвітню торговельну організацію (ВТО) [5].  Відтоді ще 21 країна, серед них і Україна, приєдналися до ВТО.

Отже, глобалізація зараховується до основних тенденцій сучасного суспільства. Суспільства стають взаємозалежними в усіх аспектах – політичному, економічному, культурному і масштаб цих взаємозалежностей стає дійсно глобальним. Людство перетворюється на соціальну цілісність, що охоплює всіх людей, які мешкають на Землі.

У політичній сфері ця тенденція виражається в появі наднаціональних одиниць різного масштабу: політичні та військові блоки, коаліції правлячих груп, континентальні або регіональні об’єднання, всесвітні міжнародні організації. Можна помітити також контури світового уряду, коли низка важливих функцій виконується наднаціональними організаціями (наприклад, Європейський парламент, Інтерпол тощо).

Як бачимо, у політиці глобалізація полягає в послабленні національних держав. Глобалізація сприяє зміні та скороченню державного суверенітету. З одного боку, це відбувається через те, що сучасні держави делегують усе більше повноважень таким впливовим міжнародним організаціям, як Організація Об’єднаних Націй, Всесвітня торгова організація, ЄС, НАТО, МВФ, Світовий Банк. З другого боку, через скорочення державного втручання в економіку та зниження податків збільшується політичний вплив підприємств (передусім великих транснаціональних корпорацій). Через  легшу іміграцію людей і вільне переміщення капіталу за кордон  також зменшується влада держав стосовно своїх громадян. У ХХІ столітті одночасно з процесом глобалізації відбувається процес регіоналізації, тобто регіон має все більший вплив на стан системи міжнародних відносин, а також посилюється вплив регіону на справи всередині держави. [10] При цьому варто відмітити той факт, що регіоналізація стає характерною не лише для держав з федеральним устроєм, а й для унітарних держав, для цілих континентів і частин світу. Яскравим прикладом регіоналізації виступає Європейський Союз, де природний розвиток процесу регіоналізації призвів до напрацювання концепції «Європи регіонів», яка віддзеркалює зростаюче значення регіонів і передбачає визначити їхнє місце в ЄС. Для цього були створені такі організації,  як Асамблея європейських регіонів, а також Комітет регіонів.

Слід зазначити, що нині глобалізацію нерідко ототожнюють з таким поняттям, як «американізація». Це пов’язано з посиленням ролі США в сучасному світі. Дійсно, американський Голівуд виробляє більшу частину фільмів для світового прокату. Саме в Сполучених Штатах Америки розпочали своє існування такі світові корпорації як Microsoft, Intel, AMD, Coca-Cola, Procter&Gamble та багато інших. Американська мережа швидкого харчування McDonalds через свою поширеність у світі стала своєрідним символом глобалізації. Порівнюючи ціни в різних країнах на бутерброд BigMac з місцевого ресторану McDonalds, британський журнал The Economist навіть аналізує купівельну спроможність різних валют (Індекс Біг-Мака). Варто зазначити, що американські аналітики та дослідники проблем глобалізації, автори книжки «Виклик та приховані обіцянки глобалізації» Д. Майклвейт й А. Вулбрідж  спростовують дане твердження [11, c. 215]. В той самий час М.С. Горбачов у своїй книзі «Виклики глобалізації» стверджує, що глобалізація – це об’єктивна реальність, а глобалізація «по-американськи» -  це недалекоглядна та помилкова політика, яка відображається на самих США та є небезпечною для всього світу [7, c. 285]

Однак інші країни світу також роблять свій внесок у розвиток глобалізації. Наприклад, один із символів глобалізації – компанія ІКЕА – з’явилась у Швеції. Популярна служба миттєвих повідомлень ICQ була розроблена в Ізраїлі, а відома програма для ІР-телефонії Скайп була розроблена естонськими програмістами.

Для культурної глобалізації характерним є зближення ділової та споживацької культури між різними народами світу та зростання міжнародного спілкування. Переважає тенденція до одноманітності. Засоби масової інформації перетворюють нашу планету на «велике село». Мільйони людей стають свідками подій, що відбулись у різних частинах світу, залучаються до одного й того ж культурного досвіду, що сприяє уніфікації їхніх смаків і вподобань. З одного боку, це приводить до популяризації окремих видів національної культури в усьому світі. З другого боку, популярні культурні явища можуть витісняти національні та перетворювати їх на інтернаціональні. Більшість розцінює цей процес як втрату національних цінностей і ведуть боротьбу за їхнє відродження. Дійсно, сучасні фільми виходять на екрани одночасно в багатьох країнах світу, книжки перекладаються та стають популярними серед читачів з багатьох країн. Величезну роль у культурній глобалізації відіграє поширення Інтернету. Сучасні глобалізаційні процеси дозволяють людям, а також ідеям і знанням, документам і грошовим капіталам переміщатись у просторі з дивовижною швидкістю, у безпрецедентних об’ємах і за допомогою засобів, які не підконтрольні політичним та економічним інститутам. На нашу думку, процеси глобалізації породжують тенденції до анархії, адже  вони ставлять під питання можливості організацій, діяльність яких є територіально обмеженою, серед них і можливості держави, кордони якої ці процеси з легкістю порушують. Глобалізація розширює можливості демагогічного маніпулювання громадською думкою або з боку політиків, котрі мають на меті свої власні цілі, або з боку фундаменталістів, що проповідують нетерпимість. Крім того, за твердженням відомого американського спеціаліста в галузі міжнародних відносин Дж. Розенау, з кожним роком усе більшого поширення набуває міжнародний туризм, що пов’язано зі структурними змінами останніх десятиліть у світовій політиці, які призвели до взаємозалежності народів і суспільств і викликали трансформаційні зміни в міжнародних відносинах, а головними чинними акторами стають уже не держави, а конкретні особи, які вступають у стосунки між собою при мінімальній посередницькій ролі держав або навіть усупереч такій волі.

На нашу думку, видається доцільним зазначити, що нині варто розрізняти глобалізацію як об’єктивне явище, яке спричинене насамперед технологічною революцією в галузі інформатики й телекомунікацій, і так звану політику неоліберального глобалізму, яка дозволяє США та іншим країнам Великої вісімки спрямовувати цей процес у своїх власних інтересах. Сутність ідеології політики неоліберального глобалізму полягає в нав’язуванні іншому світу ринкової лібералізації в ім’я «рівних» умов вільного руху капіталів, товарів і послуг усім світом та усуненню національних бар’єрів. Але про яку «рівність» можна говорити, коли при цьому ігнорується величезна різниця та нерівність у положенні різних країн і виключається вільне пересування робочої сили? Слабкі позиції більшості країн, що розвиваються у силовому полі світової економіки й політики (гірші стартові умови модернізації, нерівні умови торгівлі, доступу до ринків капіталу, нових технологій тощо) роблять їх приреченими на подальше відставання від лідерів технологічного процесу. У глобальній структурі політичної й економічної влади, що склалася, усі держави взаємозалежні, але різною мірою. З економічного й політичного боку існуюча міжнародна система є асиметричною.

Отже, підсумовуючи все вищезазначене, можна дійти висновку про те, що світова система вступила в стадію глобалізації. Як зазначив відомий британський дослідник міжнародних відносин П. Кальвокорессі, глобалізація не призводить до знищення держави, але подібно до того, як зникли міста-держави кілька століть тому, а міста залишились, так і суверенні держави зникнуть, а держави залишаться [5, c. 25]. Глобалізація в її нинішній формі не сприяє підвищенню стабільності міжнародних відносин. Навпаки, вонa виявилася каталізатором соціально-політичної напруги й конфліктів. Поляризація багатства та бідності, боротьба за ринки, за доступ до енергетичних та інших природних ресурсів, інформаційна й культурна експансія Заходу, яка сприймається іншими як загроза їхній культурній, національній і цивілізаційній самобутності – усе це слугує підґрунтям для національного й релігійного екстремізму і фундаменталізму, для етнічного сепаратизму, ксенофобії та тероризму. Глобалізація, отже, супроводжується новими загрозами для безпеки людини. А це означає, що потрібно серйозно  зайнятися демократизацією тих міжнародних організацій та установ, яким належить ключова роль у глобальному управлінні: вони повинні стати відкритішими для контролю громадськості та більш прозорими. Керівництво цими інститутами повинно бути більш представницьким і плюралістичним. При цьому важливо, щоб в обговоренні та прийнятті рішень брали участь представники всіх тих, кого ці рішення найбільше стосуються. Можливо необхідне створення якихось нових наднаціональних структур, які б були здатні передбачати, контролювати й вирішувати критичні проблеми розвитку планети.

Нині світ стає все складнішим та суперечливішим, вимагаючи ефективнішої співпраці в галузі подолання й запобігання військових конфліктів, захисту прав людини й управління ресурсами і виробництвом. Якщо ми не зрозуміємо цього та не зробимо відповідних висновків, то можуть реалізуватися найгірші сценарії зіткнення цивілізацій. У цьому сенсі світова спільнота знаходиться на досить відповідальній межі. Від вибору, який зроблять політики, залежить  майбутнє світу в найближчі десятиліття.  

 

Література

1.         Самойлов О.Ф. Особливості розвитку незалежної України в умовах глобалізації / Вісник Київського міжнародного університету (Серія «Міжнародні відносини»). – К.: КиМУ, 2009. – Вип. 9. – С. 209–219.

2.         Колодій А. Політологія. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.: іл.

3.         Бжезинський З. Україна в геостратегічному контексті / Пер. з англ. – К.: Видав. «Києво-Могилянська академія», 2006. – 102 с.

4.         Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2003.

5.         Кальвокоресси П. Мировая политика 1945–2000: В 2-х кн. Кн. 1 / Пер. с англ. – М.: Междунар. отношения, 2003. – 624 с.; ил.

6.         С.Л. Удовик. Глобализация: семиотические подходы. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2002. – 480 с.

7.         Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития / М. С. Горбачёв и др. – М.: Альпина Паблишер, 2003. – 592 с.

8.         Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь. – М.:  Весь мир, 2004. – 120 с.

9.         Каллиникос А. Антикапиталистический манифест. – М.: Праксис, 2005. – 192 с.

10.     Коппель О. А., Пархомчук О. В. Міжнародні системи та світова політика. – К.: ФАДА-ЛТД, 2001. – 224 с.

11.      John Miclewait, Adrain Woolbridge. The Challenge and Hidden Promise of Globalisation. – Washington, 2006.

12.      Гезалов А. Транформация общества в эпоху глобализации. Социально-философский анализ. – М.: Каноно + РООИ, 2009. – 288 с.

13.     Зеленов Л., Владимиров А., Степанов Е. Современная глобализация. Состояние и перспективы. – М.: Ленанд, 2010. – 304 с.

 

This article makes an analysis of different aspects of globalization and its influence on global politics. The definition  of globalization is given. The State and another actors of international relations of era of globalization are characterized.

Key words: globalization, the State, sovereighnty, actor, international organization, borders, global pollitics.

 

В этой статье анализируются разные аспекты глобализации и её влияние на мировую политику. Даётся определение глобализации. Характеризируются государство и другие участники международных отношений в эпоху глобализации.

Ключевые слова: глобализация, государство, суверенитет, актор, международная организация, границы, мировая политика.